Статті можна читати без передплати та реєстрації. Наукову якість забезпечує рецензування, а кожна публікація отримує постійний цифровий ідентифікатор DOI, що полегшує пошук і цитування.

Професор Герхард Лауер, співредактор щорічника та завідувач кафедри книгознавства Університету Йоганна Гутенберга в Майнці, зазначив: «Уперше за столітню історію наукові статті щорічника стали доступними для пошуку всім охочим. Кожна стаття має унікальний постійний ідентифікатор DOI та відкрита для досліджень у всьому світі».

Від самого початку видання мало міжнародний характер. Його засновник і перший головний редактор Алоїз Руппель публікував матеріали кількома мовами. Ця традиція збереглася: сьогодні статті виходять німецькою, англійською, французькою, італійською та іспанською. Відкритий доступ дає змогу дослідникам історії книгодрукування за межами Європи користуватися матеріалами незалежно від наявності щорічника в місцевих бібліотеках.

Друковане видання й надалі залишатиметься важливим. Керівна директорка товариства Каріна А. Е. Вайссманн наголосила, що його публікації понад століття були центральною частиною діяльності організації. Відкритий доступ робить цю наукову спадщину доступнішою для всіх, але не скасовує значення друкованого примірника.

За її словами, щорічник ніколи не був прибутковим бізнесом — це інвестиція в дослідження та підтримка книги. Видання, оформлене провідними типографами, зокрема Ральфом де Йонгом і нині Даніелем Рейнольдсом, друкують офсетним способом на високоякісному папері, оправляють у лляну тканину й наносять тиснення. Воно демонструє сучасні можливості друкованої продукції за підтримки членів товариства та таких партнерів, як Науковий фонд Майнца.

Міжнародне товариство Гутенберга заснували 23 червня 1901 року, у день відкриття Музею Гутенберга. Його метою були дослідження спадщини Йоганна Гутенберга, вшанування винахідника та підтримка музею. Публікації товариства від самого початку мали сприяти розвитку досліджень історії книгодрукування.

Система контролю якості формувалася десятиліттями. Літературний комітет оцінював науковий рівень і технічне виконання публікацій. До роботи залучали провідних бібліотекарів із Лейпцига, Парижа, Відня, Гетеборга, Оксфорда, Рима та Нью-Йорка. Ця рання міжнародна мережа фахівців стала попередницею сучасної системи рецензування.

Алоїз Руппель, директор Музею Гутенберга з 1920 року та голова правління товариства, заснував щорічник у 1926 році й редагував його до 1969-го. Видання стало провідним майданчиком для досліджень Гутенберга та інкунабул — книг, надрукованих до 1501 року. До 1968 року під керівництвом Руппеля вийшло близько 1450 статей 374 авторів із 39 країн. Уже в передмові до першого тому він наголошував на необхідності зберігати традиції й водночас шукати нові шляхи розвитку.

У 1970 р. видання передали до Університету Йоганна Гутенберга в Майнці. Після Ганса Відмана редакцією керували Ганс-Йоахім Коппіц і Стефан Фюссель, а з 2023 року — команда Герхарда Лауера, до якої нині також входять Філіп Аджурі та Ніколаус Вайхсельбаумер.

У 2005–2006 роках товариство передало виробництво й розповсюдження щорічника видавництву Harrassowitz Verlag у Вісбадені. Воно випускало видання з 2006 до 2025 року, тоді як редакція залишалася в Майнці.

Щорічник послідовно впроваджував і нові поліграфічні технології. Видання 1969 року стало першою публікацією товариства, виготовленою з використанням фотовиводу. У 1972 році завдяки угоді з Kraus Reprint читачі знову отримали доступ до розпроданих томів — це стало одним із попередників нинішньої цифрової ініціативи.

Паралельно з переходом на платформу heiUP Університет Йоганна Гутенберга в межах проєкту, що фінансується Німецьким дослідницьким фондом (DFG), оцифровує всі томи щорічника, починаючи з 1926 року. Їхні тексти стануть доступними для повнотекстового пошуку. Публікацію оцифрованих старіших томів планують розпочати у 2027 році, відкривши для дослідників столітній архів праць про Гутенберга.

Сьогодні Міжнародне товариство Гутенберга об’єднує близько 600 приватних членів, компаній, установ і бібліотек із понад 30 країн. Члени отримують друкований щорічник, мають право на безкоштовне відвідування Музею Гутенберга та беруть участь в екскурсіях і заходах товариства.