Директива забороняє недобросовісні комерційні практики у взаємодії бізнесу зі споживачами в усіх галузях, встановлюючи базові принципи та «чорний список» заборонених дій.

Вона поширюється, зокрема, на грінвошинг і заплановане моральне старіння продукції — створення товарів із невиправдано коротким терміном експлуатації, щоб змусити споживача купувати їх повторно. Основні положення Директиви набудуть чинності 27 вересня 2026 року.

Екологічною заявою вважається будь-яке повідомлення або зображення, не передбачене законодавством ЄС чи національним законодавством, яке прямо або опосередковано стверджує, що продукт має позитивний або нульовий вплив на довкілля, є екологічнішим за інші товари або що його вплив на довкілля з часом зменшиться.

Такі заяви мають підтверджуватися незалежним стороннім експертом. Це може бути державна або приватна організація, у тому числі з-поза меж ЄС. Вона не повинна мати конфлікту інтересів із заявником та має володіти відповідними знаннями й компетенціями у сфері охорони довкілля.

Директива не визначає періодичність такої оцінки. Передбачається, що її проводитимуть щороку або раз на два роки, а також у разі внесення змін до екологічної заяви. Результати мають бути доступними споживачам, зокрема через QR-коди на пакованні, що ведуть на сайт компанії.

Узгоджене повідомлення про юридичну гарантію відповідності товару стане обов’язковим із моменту застосування Директиви та має бути розміщене на видному місці в торговельних точках. Натомість стандартизоване маркування комерційної гарантії довговічності залишатиметься добровільним. Якщо його використовують, воно має бути добре помітним, наприклад безпосередньо на пакованні.

Директива передбачає індивідуальну оцінку дій або бездіяльності, які можуть вводити споживача в оману. Зокрема, перевірятиметься, чи може певна комерційна практика спонукати людину до покупки, якої без такого впливу вона не здійснила б.

Оцінці може підлягати навіть етикетка, на якій використовуються зображення дерев, листя, крапель води, тропічних лісів або кольори, традиційно пов’язані з екологічністю — наприклад зелений чи синій, — якщо при цьому немає достовірної інформації про відповідність вимогам сталого розвитку або офіційно визнаної сертифікації.

«Продавцям слід бути обережними у використанні піктограм, символів, зображень чи ілюстрацій, які можуть сприйматися як приховані екологічні заяви або знаки довіри», — наголошується в документі. Наприклад, зелений лист або крапля води поруч із логотипом чи заявою про екологічність можуть сприйматися споживачем як добровільний знак якості.

Назви брендів і продуктів також можуть порушувати вимоги Директиви, незалежно від їхнього захисту законодавством про інтелектуальну власність, якщо вони містять прямі або непрямі екологічні заяви. Йдеться, зокрема, про такі терміни, як «зелений», «екологічний» або «натуральний». Такі випадки, найімовірніше, розглядатимуться індивідуально.

Водночас самі по собі кольори та зображення не вважаються загальними екологічними заявами.

Окремо наголошується, що сфера дії ECGT обмежена комерційними практиками, які відбуваються до, під час або після угод між бізнесом і споживачем.